Тема: «Рід. Родина. Україна.»

Мета: Закріпити знання дітей про своїх найдорожчих людей: тата і маму. Виховувати у них глибокі почуття любові до своєї родини та Батьківщини. Розширити та поглибити знання дітей про народну символіку, ознайомити з минулим та сучасним життям українського народу. Виховувати повагу до народних традицій, звичаїв.

Рід, родина, сім’я

Серед них –маленька я.

Мов перлинка-намистинка,

Я дівчатко-українка.

Родовід–моя родина

Я ж її мала краплина.

Люблю всю родину я.

Разом ми – одна сім’я!

Бо козацького я роду,

Рідну землю люблю зроду.

Маму, тата поважаю,

Їм здоров’ячка бажаю!

І бабусю, дідуся –

Всіх люблю й ціную я.

1 Ведучий Що  таке рід, родина, родове дерево? Родина – це не тільки рідні, родичі. Це і наш клас, і школа , і весь народ український.

2 Ведучий Родина до родини – народ. Ми з вами всі – український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих.

Як добре дітям й затишно в родині!

Тут так цікаво й весело всім нам.

Тому вклонятися доземно ми повинні

За диво й за життя – своїм батькам.

Бо все найкраще в дітях від родини!

Привітність, щирість, щедрість, доброта,

Усі традиції народні і святині

Та мудрість й віра чиста і свята.

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата.

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла.

Лише від рук мами і тата

Та від рідної хати.

Я люблю свою хату

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару– холодок.

Все для мене тут рідне:

Стіни – білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

Хата моя,батьківська  хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята

Мальви цвітуть край вікна.

(Пісня «Батьківська хата»)

1 Ведучий.

 У кожній українській хаті  на столі був хліб-сіль, покриті рушником, Зустрічати хлібом-сіллю дорогих гостей — цей звичай  дійшов до нашого часу.

Українка

Гостей наших любих вітаємо щиро,

Зустріти Вас раді з любов’ю та миром.

Українець

І на знак поваги хліб візьміть із сіллю,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

Українка

Ми Вам його підносимо на білім рушничкові

Та до землі вклоняємось, щоб Ви були здорові.

1 Ведучий Кожна людина має свою Батьківщину, яку любить над усе на світі. Бо Батьківщина, як рідна ненька, її не можна ані купити, ані заслужити, вона одна у кожного і дається від народження.

Ми малі, та всі ми друзі,

Ми одна родина.

А найбільша наша мати –

Рідна Україна.

Є багато пташок голосних

Любі-милі нам співи пташині.

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

Є багато країн на землі,

В них – озера, ріки і долини.

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

Що таке Україна?

За віконцем калина.

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця

В чистім полі пшениця,

Серед лугу лелека

І діброва далека

Україна –це барвиста вишиванка

І матусі  диво-рушники

Україна –це верба і калина

Батьківщина ,де живемо я і ти.

Без рушників немає України,
як без любові і життя нема.
Душа без України — мов руїна,
пуста і мертва, холодно-німа.

Немає України без калини,
як і нема без пісні солов'я: 
а ми — народ, зернина від зернини, 
в біді і щасті — ми одна сім'я.

(Діти виконують пісню «Люблю Україну»)

2Ведучий Наші давні і добрі символи. Їхнє коріння сягає глибини століть.

1 Ведучий Зараз давайте відгадаємо загадку і дізнаємось, про що буде йти мова.З квітів його виплітають,

Ним голівку покривають.

Щоб дівчиноньку зберіг –

Український оберіг.(Віночок)

2 Ведучий Своєрідним жіночим оберегом в Україні завжди був віночок.

Подивись на квіти України.

Скільки квітів у її саду!

Кожна квітка – справжняя перлина.

Як намисто я вінок сплету.

Виберу найкращі з усіх квітів,

Душу квітів зможу прочитати

І вінок найкращий в світі

Буде ненька-Україна мати.

1 Ведучий Кожна квітка, наче на долоні

Але кожна й таємницю має.

Друже мій, послухаймо сьогодні,

Що нам кожна квітка промовляє.

(наперед виходять діти, тримаючи в руках квіти, після читання віршів прикріпляють їх до фланелеграфа, утворюючи вінок)

Вінок Україні сплітаємо, друже!

Знай, квітка найперша в віночку, то – ружа.

Де б не цвіла, але ружа віднині

Серце своє віддає Україні.

Пишна троянда, чи скромна шипшина –

З ружі почнемо вінок України.

Мальва в вінку, як в садочку квітує

Мальва себе, як надію дарує.

Квітка смерть перемагає,

Тож ніколи не вмирає.

От безсмертником і зветься

На здоров’я нам дається.

Барвінок до вінка в’яжи

У квітці цій – життя душі.

Як небо квітка ця блакитна,

В вінку займає місце гідне.

До вінка вплетем калину –

Нагадає хату рідну,

Нагадає землю рідну –

До вінка вплетем калину.

Волошка в віночку –

Від неба, від літа.

Волошка – це квітка,

Що вміє дружити.

Ромашка у вінку, як сонячний бурштин,

А навкруги бурштину – білі вії.

На запитання всі вона відповіда

Цю ніжну квітку не лякають зливи.

Як без вишні не садок,

Так без маку – не вінок.

Цілу купу нарвемо –

Всім віночки сплетемо.

Квіти яблуні, квіти вишневі

Доплітаємо ми до вінка.

Поруч з білими – ніжно-рожеві

Подивіться, яка це краса.

1 Ведучий Ці віночки-обереги

Знати всім з дитинства треба.

Це барвистий спів землі,

Пам’ятай його завжди.

(Діти виконують танець з віночками)

2 Ведучий Український рушник! Його передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління.

1 Ведучий Рушники – це обереги від усього злого, що може зайти в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками» – бажали людям щастя.

(Дівчата виходять  рушничками)

Ми своїми вправними руками

Вишиваєм рушничок нетканий.

Є на ньому півники святкові,

Є на ньому квіти малинові.

Синя нитка – птиці пролітають,

А червона – мальви розцвітають.

В мене голочка слухняна

День у день працює зрання,

Щоб квітки на рукаві

Зацвітали, мов живі.

Рушникове обличчя веселе

Обліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі

Випромінює щедрість землі.

Рушничок на стіні – давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері.

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов’ї.

Він простелиться тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідиться вічно

В нашій хаті на мир, на добро.

(Виконується танець з рушниками)

Сорочку-вишиванку 

До самого світанку 

Вишивала дівчина в сиву давнину. 

Схрещувались ниточки, 

Розквітали квіточки: 

Ружі та барвінок, вздовж по полотну.  

Барви кольорові: 

Зелень – то діброви, 

Молодість, надія, злагода і мир; 

Жовтий – то колосся, 

Й плодовита осінь, 

І ласкаве сонце, що встає з-за гір. 

Синії стежини – 

То морські глибини, 

До людей довіра і безкінечність вся. 

Ну а чорний килим – 

Туга по загиблим, 

Що за землю рідну віддали життя. 

 Хрестики червоні – 

То калини грони, 

І вогонь гарячий, і пролита кров, 

Але ще й родина, 

Ненька-Україна, 

І родинне щастя, й вічная любов.  

Я візьму льон білий, 

Нехай рух несмілий, 

Але ж вишить спробую сорочку таку. 

Ниточка до ниточки, 

Квіточка до квіточки, 

Щоб нащадки згадували на довгім віку. 

(Пісня«Сорочка»)

Вишивала з піснею 

Яблука барвистії. 

Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг. 

Вишивала ружу 

Та вкладала душу, 

Щоб на довгі роки вийшов оберіг. 

2 Ведучий

Хочеться вірити, що на Вашу долю випадуть радісні хвилини гордості за те, що  ми український народ веселий, співучий, гордий, який має свою історію, традиції, звичаї.

(Пісня «Дударики»)

Рід ,родину звеличали

І про гостей не забували

Частували хлібом-сіллю

Сприяли приємному дозвіллю.

1 Ведучий

Ми дякуємо всім, хто прийшов до нас на свято.Бажаємо всім:

Хай біда і горе минають ваш дім.

Доброго здоров’я зичим  вам усім!

Пісня  «Щастя і добра»